Красносільська об’єднана територіальна громада
Лимаський район, Одеська область

Історична довідка

КРАСНОСІЛКА

Колоністи німецького походження у 1807 році заснували поселення Гюльдендорф – «золоте село». Пізніше назва села дещо змінилася. Село почали називати – Гільдердорф.

Німці освоювали масиви цілинних земель, вирощували хліб, робили вино, народжували та ростили дітей. Золотим називали село за те, що на родючих ґрунтах колосилися золоті хліба, зростали сади, виноградники.

В 20 роки 20 століття в селі утворюються перші колективні господарства, які об’єднують бідняків села, лише десять родин.

На початку 1930 року було створено ТСОЗ (товариство спільної обробки землі). Цього ж року утворили і два колгоспи – колгосп ім. Ернста Тельмана та колгосп ім. Рози Люксембург, які в 1950 році об’єдналися в один під назвою «Победа» (Перемога). В 1959 році було вирішено створити на базі колгоспу радгосп «Одеський» овочево – молочної спеціалізації.

Напередодні війни обидва колгоспи були багатими, матеріально міцними господарствами. В селі було відкрито початкову школу, викладання в якій велося німецькою, а потім російською мовами.

Тяжким випробуванням для мешканців села стала Велика Вітчизняна війна 1941 -1945 р.р.

В ході Одеської операції 8 квітня 1944 року частинами 49 Гвардійської стрілкової дивізії 5 ударної армії, якою командував генерал – полковник Цветаєв В.Д було звільнено село Гільдердорф.

З 1944 року село Гільдендорф було перейменовано в Красносілку ( красиве село). 8 квітня 1944 року було створено Красносільську сільську раду, яка відносилася до Приміського району м. Одеси, а після його ліквідації у 1963 році – до Комінтернівського району Одеської області.

З 1977 року на території села базується спеціалізована бригада окремого радіотехнічного полку..

На території с. Красносілка розташоване Красносільське лісництво, яке засноване 50 років назад, ТОВ «Будпромбутпослуги», ПП «Стимул», Красносільський дитячий будинок – інтернат, Красносільська амбулаторія, Красносільський НВК «ЗОШ І-ІІІст.-ДНЗ», відділення зв’язку, ВАТ «ГСКБ Грунтомаш», МПП «Гармаш», ТОВ «Берег», ТОВ «Академія відпочинку», МПП «Універсал», 13 магазинів, 12 торгових павільйонів, 3 кафе.

Територія села складає - 1324,44 га., населення – 5187 чол. Відстань від села Красносілка до районного центру 41 км., до міста Одеси – 5 км., до залізничної станції «Куліндорове – 2 км..

КОРСУНЦІ

Історія села бере свій початок з 1830 року, коли в Херсонській губернії виникло поселення Корсунці, яке відносилося до Гільдендорфської волості Одеського уїзду. Село розкинулось на схилах Куяльницького лиману, який славився не тільки лікувальними грязями, але й невичерпними запасами харчової солі. Цю сіль добували шляхом випарювання. Добута сіль була вищого ґатунку, з вмістом йодистих елементів, нею торгували і це було основним джерелом існування мешканців.

Поряд з селом Корсунці виникло в 20 ї роки 20 століття село Шевченкове Перше. Село було бідним, люди жили в глинобитних хатах без стелі та дому.

А в 30 роках виникло село Шевченкове Друге. Його заселили переселенці.

До 1957 року села Корсунці, Шевченкове Перше та Шевченкове Друге відносилися до Крижанівської сільської ради, а з 1957 року – до Красносільської сільської ради. На той час ці сільські ради відносилися до Приміського району м. Одеси. У 1963 році Приміський район було ліквідовано і землі Красносільської сільської ради відійшли до Комінтернівського району.

Рішенням облвиконкому від 12 вересня 1967 року села Шевченкове Перше та Шевченкове Друге були об’єднані в село Корсунці.

В селі Корсунці збереглася будівля школи, яка побудована у кінці 19 століття. Вона і зараз збирає у своїх затишних класах учнів 1- 9 класів. Гордістю школи є відомий космонавт Радянського Союзу – Г. Добровольський, який навчався в Корсунській школі з першого по сьомий клас.

Крім Корсунської НВК ЗОШ 1 – ІІ ступенів - ДНЗ, в селі діють оновлена бібліотека, комплекс Одеської Богословської семінарії, фельдшерське – акушерський пункт, дитячий розважальний центр, опорний пункт міліції, також розташовані ВАТ «Укрнафта», ТОВ «Гиличина», ПАТ «Концерн Галнафтогаз». Село газифіковане. В селі 6 магазинів та 4 торгівельних павільйони.

Площа села Корсунці складає – 216,59 га, кількість населення – 2107 чол., відстань до сільської ради - 3,6 км, відстань до районного центру – 41 км..

ПЕРЕМОЖНЕ

У травні 1953 року із с. Олександрівка Комінтернівського району на нинішню територію с. Переможне було переведено жіночу виправну трудову колонію де мешкали засуджені.

У 1954 році виправну трудову колонію було ліквідовано. Землі переведено до радгоспу «Одеський», а село отримало назву Переможне і стало відділенням «Победа» радгоспу «Одеський».

Частина засуджених, які не мали родин, залишилися. В село потягнулися переселенці, які розміщувалися у бараках. Почали нарізати земельні ділянки під забудівлю житлових будинків для переселенців. Вони займалися тваринництвом та вирощуванням овочевих культур.

У 1955 році було побудовано та відкрито початкову школу, яка діє по теперішній час.

Крім початкової школи в селі діють фельдшерсько – акушерський пункт,сільський клуб та бібліотека . Працює два магазина.

Одну з вулиць Переможного названо на честь загиблого у війні в Афганістані мешканця села – Петрова Василя Геннадійовича.

В селі 1 магазин та 1 торгівельний павільйон.

Площа села Переможне складає – 49,11 га., кількість населення – 467 чол., відстань до сільської ради - 18 км., відстань до районного центру – 22 км..

НОВОКУБАНКА

Село Новокубанка засноване у 1928 році болгарами – переселенцями. Заможні селяни села Кубанка переселялися в Новокубанку.

В 1929 року було створено колгосп ім. Ворошилова. Протягом 1955 року, у період укрупнення господарств, колгоспи ім. Ворошилова та « 17 партз’їзду» ( с. Кубанка) об’єдналися з колгоспом « Победа Октября», який також діяв на території с. Кубанка і утворився один колгосп «Победа Октября» на території села Кубанка.

У січні 1963 року, у період адміністративного укрупнення, Кубанська сільська рада була ліквідована. Її землі відійшли до Красносільської сільської ради, яка того ж року стала відноситися до Комінтернівського району Одеської області.

У 1996 році, коли колгосп «Победа Октября» було реформовано в КСП «Кубанський» згодом, у 2000 році – реорганізовано в СВК «Кубанський». У січні 2003 року землі СВК «Кубанський» були розпайовані і передані власниками земельних паїв в оренду фермерським господарствам. Так було створено СФГ «Гай», СФГ «Діамант», ФГ «Елефант» та інші.

В селі Новокубанка є сільський клуб.

Площа села Новокубанка складає – 54,15 га., кількість населення – 115 чол, відстань до сільської ради -15 км. відстань до районного центру – 54 км.

КУБАНКА

За словами старожилів, у 1786 році Катерина 2 дала дозвіл болгарам – переселенцям, які тікали від турецького іга, селитися на схилах Куяльницького лиману. Велика кількість болгар прибула з м. Варни та інших міст.

Болгари переселенці у 1800 році розпочали будівництво церкви. У 1844 році збудована та освячена церква та відкрита середня школа.

Крім сільського господарства, мешканці видобували будівельний камінь.

У 1930 році була створена Кубанська сільська рад, яка до 1963 року підпорядкувалася Пригородньому району м. Одеси.

У довоєнні роки в селі Кубанка було створено два колгоспи – ім. 17 партз’їзду» та «Победа Октября», які в подальшому об’єдналися з колгоспом ім..Ворошилова (с. Нова Кубанка) і утворили один колгосп «Победа Октября».

У січні 1963 року, в період адміністративного укрупнення, Кубанська сільська рада була ліквідована і стала відноситися до Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.

Колгосп «Победа Октября» був реформовано в КСП «Кубанський», а у 2000 році – реорганізовано в СВК «Кубанський», у 2003 році землі СВК «Кубанський» були розпайовані і передані власникам земельних паїв.

В с. Кубанка діють сільський клуб, сільська бібліотека, фельдшерсько – акушерський пункт, НВК ЗОШ І-ІІ ступенів ДНЗ, відділення зв’язку, фермерські господарства «Евріка», «Золоте руно», «Вівєс» та ін..

В селі 2 магазина, 1 торгівельний павільйон.

Площа села Кубанка складає – 210,85 га, кількість населення – 611 чол., відстань до сільської ради - 10 км., відстань до районного центру – 51 км.

ІЛЛІЧІВКА

Згідно архівних даних висновку Одеської контори іноземних поселенців від 17.02.1827 року значиться хутір Ілічанка. З 1937 року отримала назву Іллічівка, воно було підсобним господарством санаторію ім. Ф.Дзержинського, який підпорядковувався безпосередньо НКВС. Підсобне господарство забезпечувало санаторій молочними продуктами, овочами та фруктами, яке в 1959 році ввійшло до радгоспу «Одеський» і стало одним із його відділень.

В 50-х роках побудовано навчальний полігон військової кафедри Одеського інституту зв’язку ім..Попова.

До 1957 року Іллічівка відносилася до Крижанівської сільської ради, а з 1957 до Красносільської.

На території села Іллічівка побудовано геріатричний будинок - інтернат для людей похилого віку, працюють ТОВ «Гелека» - вирощують шампіньйони, ТОВ «Ферум» - ковальні вироби, супермаркет ТОВ «Таврія В», ГБК «Атланта» (міні-ринок «Селянський»), ТОВ «Електробут», ТОВ «Лекол», працює фельдшерсько-акушерський пункт .

В селі Іллічівка проводиться забудова багатоповерхових будинків ПП ВКФ «Мікромегас» і ТОВ «Чорномор*є Плюс» . Село майже повністю газифіковано. В селі 3 магазина, 5 торгових павільйонів і 1 кафе.

Площа села Іллічівка складає – 140,13 га., кількість населення – 1660 чол., відстань до сільської ради - 5 км., відстань до районного центру – 37 км.

ІВАНОВЕ (колишнє СВЕРДЛОВЕ)

Історія села Іванове (колишнє Свердлове) починається з 1801 року. Село багатонаціональне , в ньому проживають українці, греки, росіяни, болгари та представники інших народів. Першими поселенцями населеного пункту були вихідці з села Кючук-Боялик Адріанопольської округи, предки яких, як стверджують старожили, походили з грецького острова Кріт.

З перших днів прибуття на нові землі предки почали спорудження храму. В 1805 році було завершено спорудження кам’яної одно престольної Іоанно-Предтеченської церкви.

До 1810 року село носило назву Аджалик, а в 1811 році жителі села звернулися до уряду з проханням перейменувати на Малий Буялик (Кючук-Буялик), так як називалось їхнє поселення на покинутій батьківщині. В 1828 в с. Малий Буялик було відкрито школу, де викладалось на грецькій та болгарській мові.

В 1922 році селянами були створені перші господарства, по спільній обробці землі «Іскра», «Луч» та «Пятилетка».

В 1923 році с. Малий Буялик було перейменовано в с. Іванове (колишнє Свердлове)

В 1929 році проходила колективізація сільського господарства, в 1930 році було створено колгосп ім..Свердлова та ін.. В 60-х роках всі колгоспи були реорганізовані в птахорадгосп Свердловський . А в кінці 90-х роках перейменовано в ПП Новоукраїнське.

На території села Іванове (колишнє Свердлове) розташовано Свердловський НВК ЗОШ І-ІІ ст.. –ДНЗ, сільський будинок культури, АЗПСМ, сільська бібліотека, відділення зв’язку, виробнича база – ТОВ «Пальміра «Груп», ТОВ «Агро Південь -1», ПП «Ноукраїнське сільськогосподарське», АТЗТ «Кар’єроуправління» . В селі 7 магазинів, 2 кафе.

Площа села Іванове (колишнє Свердлове) складає – 240,6 га., кількість населення – 1753 чол., відстань до сільської ради -19 км., відстань до районного центру – 22 км..