Маскування трудових відносин під виглядом цивільних відносин – одна із найчастіших форм незадекларованої праці в Україні
На сьогоднішній день є досить багато непоодиноких випадків, коли
роботодавці використовують працю фізичних осіб приховуючи трудові
відносини.
Маскування трудових відносин під цивільні відносини полягає в тому,
що працівники формально не оформлені на роботу за трудовим договором, а
замість цього залучені до роботи на основі цивільно-правових договорів,
таких як договір підряду, надання послуг, тощо.
Трудовий договір та цивільно-правовий договір - це дві різні юридичні
угоди, які регулюють різні види відносин між сторонами.
Розглянемо деякі основні відмінності між ними:
- трудовий договір є угода між працівником і роботодавцем
(роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов’язується
виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець -
фізична особа) зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і
забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені
законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін;
- цивільно-правовий договір є угода між фізичними або юридичними
особами будь-якої форми, за якою одна сторона зобов'язується на свій ризик
виконати певну роботу (надати послуги) за завданням другої сторони
(замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану
роботу (надану послугу). Цей договір може бути укладений між будь-якими
сторонами. Метою договору є отримання певного матеріального результату.
Він визначається після закінчення роботи та оформлюється актами
приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких
провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню
та поетапну оплату;
- за трудовим договором працівника беруть у штат підприємства для
виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією,
професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені
трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації, тощо;
- за цивільно-правовим договором виконавець, на відміну від
працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового
розпорядку, він сам організує свою роботу і виконує її на власний ризик.
Процес організації трудової діяльності залишається за його межами;
- трудові договори підлягають спеціальним процедурам і умовам їх
розірвання, встановленим трудовим законодавством, які зазвичай
передбачають поважні причини для припинення трудових відносин;
- цивільно-правові договори можуть бути розірвані або відмінені
відповідно до умов, викладених у самому договорі або законодавстві.
Отже, хоча існують певні спільні елементи між трудовими договорами
та цивільно-правовими, їх відмінність полягає в специфічних умовах,
регулюванні та процедурах, що визначають права та обов'язки сторін у
відповідності до їхньої природи та мети.
Слід зазначити, що маскування трудових відносин має серйозні
негативні наслідки як для самих працівників, так і для економіки країни в
цілому. Працівники, які працюють за цивільно-правовими договорами,
зазвичай не мають забезпечених прав і гарантій, які надаються працівникам
за трудовими договорами. Крім того, ця практика призводить до зниження
надходжень до державного бюджету через уникнення сплати податків та
обов'язкових внесків.
Головний державний інспектор
відділу з питань праці Управління
інспекційної діяльності в Одеській області
Південного міжрегіонального управління
Державної служби з питань праці України Тетяна АЛІ
